Сторінка батьків

Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й до­рослими: відвідуйте з малюками дитячі парки і майданчики, привчайте до гри в пісочницях.Ходіть із малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте ре­жим дитини вдома до розпорядку дня у групі.Обговоріть у сім’ї з дитиною, що позитивного є в дитя­чому садку (нові товариші, багато іграшок і т. д.). Важливо, щоб малюк не боявся, — тоді йому легше звикати. У жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність.Дізнайтеся, можливо у цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо у групі в дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.Відвідайте дитячий садок у той час, коли діти на прогу­лянці, познайомте свого малюка з вихователькою й дітьми.Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що вона вже велика. Налаштуйте дитину на мажорний лад.Говоріть малюку, що це дуже здорово, що він доріс до дит­садка і став таким великим.Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпалі кризи трьох років.Не обговорюйте при малюкові проблем, пов’язаних із дитячим садком.

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка:Вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Можливо, дитині час відкривати щось нове, цікаве, незнайоме.На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майдан­чику, намагається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку у свого «колеги», а «улагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».Маля здатне кілька годин на день перебувати без мами.Дитина може розбірливо сказати про свої потреби.Малюк уже досить спритний, уміє самостійно їсти й пере­жовувати, миє руки й умивається, одягає і скидає з себе основні предмети одягу.Нові умови можуть стати для малюка надто сильним подраз­ником, скувати його самостійність та ініціативу. Батькам слід говорити про вступ до дитячого садка як про подію радісну й очікувану, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий перебіг подій. Адже діти переймаються настроєм батьків, і надалі емоційний стан малюка визначатиме хід усього перебування протягом дня у дитсадку.

Адаптація дитини до умов ДНЗ

Дитина приходить у ДНЗ, адаптація його до умов дитячого садка протікає часом дуже болісно. Відбувається серйозна пере­будова всіх стосунків з оточуючими людьми, перебудова звичних форм життя. Ця різка зміна умов може супроводжуватися важ­кими переживаннями, зниженням мовної та ігрової активності й нерідко позначається на здоров’ї дитини.Проблема адаптації — це проблема в основному дітей 3-го й 4-го року життя, тому що більшість дітей приходять у дитя­чий садок саме вцьому віці. Найчастіше проблеми адаптації пов’язані з невідповідністю особливостей нових вимог і ха­рактеристик дітей за певними показниками, наприклад, ви­передження рівня розвитку пізнавальної сфери й відставання у сформованості необхідних культурно-гігієнічних навичок чи навпаки.

Роль улюбленої іграшки в адаптації до дошкільної установиПроцес адаптації кожної дитини проходить індивідуально і залежить не тільки від особливостей дитини, але й від майс­терності педагога. Роль вихователя у процесі адаптації дитини раннього віку до ДНЗ полягає в забезпеченні сприятливого емоційного фону у групі, і одним із засобів його діяльності може бути улюблена іграшка малюка, адже в дошкільному віці важливе «спілкування» з іграшкою, яка виступає опорою для внутрішнього діалогу, другом і співрозмовником.Відомо, що в житті багатьох дітей є улюблені іграшки, з яки­ми малюки не розлучаються: з ними вони розмовляють, діляться радощами і роздумами, разом сплять, їдять, беруть їх на вулицю і в дитячий садок. Це так звані «іграшки-друзі», здатні допо­магати малюкові у важких ситуаціях. Близькість такого друга полегшує малюкові переживання небезпеки або самотності, дає відчуття потрібності й самостійності.Практично у будь-якої дитини є кілька улюблених іграшок, які вона регулярно бере з собою купатися, обідати або спати. Це можуть бути ляльки, звірятка або машинки, яких малюк наділяє душею і характером, і вони стають його кращими друзя­ми. У той же час ці іграшки набувають ролі манекенів, на яких відпрацьовуються різні побутові дії: висадження на горщик, одягання, роздягання, годування з ложечки. Улюблена іграшка завжди супроводжує дитину, слідує за нею, робить її сильнішою і впевненішою у своїх вчинках.З урахуванням вищесказаного слід зауважити, що улюблена іграшка сприяє адаптації дитини раннього віку до дошкільної освітньої установи й необхідна дитині для комфортного само­відчуття у проблемних ситуаціях.Аналіз літератури і спостереження за дітьми показують, що адаптація до дитячого садка — це складний процес, який супроводжується для дитини стресом та іншими негативними наслідками, тому саме в цей період улюблена іграшка може виступити як чинник, що полегшує процес адаптації.Функції, які виконує іграшка в період адаптації:1. Іграшка виконує функції психологічного захисту для ди­тини. У період образи на інших дітей або дорослих, коли дитині особливо необхідно, щоб її хтось обійняв, поспівчував.Улюблена іграшка виконує функції партнера зі спілкуван­ня. У перші дні перебування в дитячому садку гра, спілкування з однолітками або дорослими відсутні через процес адаптації, і м’яка іграшка, принесена з дому, є єдиною давньою знайо­мою. Близькість такого друга полегшує малюкові переживання небезпеки або самоти, дає відчуття своєї потрібності й само­стійності.Іграшка виконує функції посередника між дорослим і ди­тиною, допомагає встановити емоційно позитивний контакт із дитиною. Дітям, у яких процес адаптації до ДНЗ носить тривалий і хворобливий характер, особливо важко виступати ініціатором спілкування, тому предметом спілкування вони вибирають улюблену іграшку.Улюблені іграшки дітей допомагають їм знайти відчуття свого «Я» й усвідомити особисті переживання. Діти, які важко адаптуються до ДНЗ, приписують їй свій емоційний стан: «їй сумно», «Вона плаче», «Ведмедик чекає тата». Саме зі своїми зайцями, ведмедиками і лисичками діти програють і пережива­ють усе, що з ними відбувається: сон, годування, гру, очікування батьків тощо.Діти раннього віку часто наділяють улюблену іграшку своїми рисами і «віддають» їй свої переживання.Щоденна присутність улюбленої й давно знайомої іграшки пом’якшує проходження процесу адаптації дитини раннього віку до ДНЗ і дає малюку відчуття захищеності й безпеки.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ВІД ДИТИНИ

Не балуйте мене, ви мене цим псуєте. Я дуже добре знаю, що не обов’язково надавати мені все, що я вимагаю. Я просто випробовую вас.

Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому підходу. Це дозволяє мені визначити своє місце.

Не покладайтеся на силу у стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що рахуватися потрібно лише з силою. Я озвуся з більшою готовністю на ваші ініціативи.

Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує наполегливіше намагатися у всіх випадках залишити останнє слово за собою.

Не давайте обіцянок, яких ви не можете виконати; це похитне мою віру у вас.

Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось тільки за тим, щоб просто засмутити вас. А то потім я спробую досягти ще більших «перемог».

Не турбуйтеся надто сильно, коли я кажу: «Я вас ненавиджу». Я не маю буквально це на увазі. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили мені.

Не змушуйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді. Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скиглієм».

Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам. Я можу продовжувати використовувати вас як прислугу.

Не дозволяйте моїм «поганим» звичкам залучати до мене надмірну частку вашої уваги. Це тільки надихне мене на продовження їх.

Не поправляйте мене у присутності сторонніх людей. Я зверну набагато більше уваги на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно віч-на-віч.

Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал конфлікту. За деякими з об’єктивних причин мій слух притупляється в цей час, а моє бажання співпрацювати з нами стає набагато слабкіше. Буде нормально, якщо ви зробите певні кроки, але поговоріть зі мною про це дещо пізніше.

Не намагайтеся читати мені повчання і нотації. Ви будете здивовані, відкривши, як прекрасно я знаю, що таке добре і що таке погано.

Не змушуйте мене відчувати, що мої вчинки – смертний гріх. Я повинен навчитися робити помилки, не відчуваючи, що я ні на що не придатний.

Не чіпляйтеся до мене і не бурчіть на мене. Якщо ви будете це робити, я буду змушений захищатися, прикидаючись глухим.

Не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив. Я іноді і сам не знаю, чому роблю так, а не інакше.

Не піддавайте занадто великим випробуванням мою чесність. Будучи заплутаний, я легко перетворююся на брехуна.

Не забувайте, що я люблю експериментувати. Таким чином я пізнаю світ, тому, будь ласка, змиріться з цим.

Не захищайте мене від наслідків власних помилок. Я вчуся на власному досвіді.

Не звертайте занадто багато уваги на мої маленькі хвороби. Я можу отримувати задоволення від поганого самопочуття, якщо це привертає до мене надто багато уваги.

Не намагайтеся позбутися мене, коли я ставлю відверті питання. Якщо ви не будете на них відповідати, ви побачите, що я взагалі перестану ставити вам питання і буду шукати інформацію десь на стороні.

Не відповідайте на дурні й безглузді запитання. Якщо ви будете це робити, то незабаром виявите, що я просто хочу, щоб ви постійно мною займалися.

Ніколи навіть і не натякайте, що ви досконалі та безпомильні. Це дає мені відчуття марності спроб зрівнятися з вами.

Не турбуйтеся, що ми проводимо разом занадто мало часу. Значення має те, як ми його проводимо.

Нехай мої страхи та побоювання не викликають у вас занепокоєння. Інакше я буду боятися ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.

Не забувайте, що я не можу успішно розвиватися без розуміння і схвалення, але похвала, коли вона чесно заслужена, іноді все ж забувається. А наганяй, здається, ніколи.

Ставтеся до мене так само, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я теж стану вашим другом. Запам’ятайте, що я вчуся, більше наслідуючи прикладів, а не піддаючись критиці.

І крім того, я вас люблю, будь ласка, дайте відповідь мені любов’ю на це.

10 заповідей батьківства

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти. Або – як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не думай, що дитина твоя: вона Божа. Вона особистість.

3. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш: ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншій, та – третій: це незворотний закон вдячності.

4. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб, бо що посієш, те й зійде.

5. Не стався до її проблем зверхньо. Бо тягар життя даний кожному по силах, і будь упевнений: їй її тягар не менший, ніж тобі твій. А може і більше. Тому що у неї ще немає звички.

6. Не принижуй!

7. Не муч себе, якщо не можеш щось зробити для своєї дитини, муч, якщо можеш і не робиш.

8. Пам’ятай – для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб інші робили твоєму.

10. Люби свою дитину. Спілкуючись з ним, радій, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.

Ці прості правила допоможуть Вам бути завжди у формі і зберегти своє здоров'я.